Ментальне здоров’я – це непомітний, але водночас головний двигун людини, що дозволяє не лише повноцінно жити, а й ефективно функціонувати у суспільстві. Регулярне піклування про власний стан може наштовхнути на відкриття внутрішнього джерела сили, що допоможе пройти крізь складні часи. Тому дбати про своє ментальне здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне.
За ініціативою першої леді Олени Зеленської створено Всеукраїнську програму ментального здоров’я «Ти як?». Місія проєкту – зробити піклування про ментальне здоров’я щоденною звичкою для українців.
Збереження психічного здоров'я під час воєнного стану в країні є однією з головних задач Всеукраїнської програми ментального здоров’я. У рамках цієї програми практичним психологом Гімназії №10 міста Рубіжного проведено відеолекторій «Моніторна втома» для учнів 5-9 класів та відеолекторій з фахівцями ГО «Безбар’єрність» для вчителів «Цивільне життя в умовах війни: як зберегти психічне здоров’я, настрій і продуктивність?»
Дані заходи були спрямовані на можливості піклуватися про своє ментальне здоров’я. Через повномасштабну війну (а до цього – Covid-19) багато українських шкіл перейшли на дистанційне (онлайн) навчання. Новий формат спричинив нові проблеми, до того ж дуже специфічні та не одразу помітні. Онлайн-заняття передбачають сидіння перед комп’ютерним монітором або екраном телефона чи планшета. І це дуже впливає на ментальне здоров’я дітей.
Як розв’язати проблему «моніторної втоми»? Так як ми не можемо відмінити цифровий світ, а у дитини має бути активне дозвілля, то батьки в свою чергу повинні допомогти організувати його. Отже завдання школи та батьків – лишити контакт дітей із живим всесвітом. Танцювати, читати, малювати, бігати на майданчику та спілкуватися з однолітками — це все потрібно. Дбати про свій режим, приділяти час речам, не пов'язаним із навчанням, допоможе не загубитися в цифровому світі.
У рамках цієї програми для учнів 6-9 класів практичним психологом Гімназії №10 було проведено тренінгове заняття «Щоденник подяки».
https://www.facebook.com/groups/2279464405579508/permalink/2369715326554415/
Дана психологічна година надала можливість ознайомити учнів, що дякувати - це не тільки про ввічливість. Коли ми відчуваємо щиру вдячність, мозок виробляє дофамін — необхідний нам «гормон щастя». Це він наповнює світ фарбами, додає нам натхнення, навіть покращує апетит. Коли здається, що радіти нічому, що світ навколо втратив кольори, заведіть «Щоденник подяки». Проста вправа підсвітить хоч і найдрібніші, але світлі моменти життя, допоможе зберегти сили, подарує відчуття спокою.
Подякуйте за щось приємне, що сталося з нами протягом прожитого дня: за здоров’я, чудову погоду, за те, що встигли зробити все заплановане, за своєчасні підказки, за дива і все хороше, що відбувається у вашому житті. Цінуйте те, що у вас є. Якщо ви будете вдячні світу, світ буде вдячний до вас.
«Як школа може піклуватися про ментальне здоров’я дитини»
Школа – це місце, де поза домом діти проводять найбільше часу. Та й із вчителями спілкуються іноді частіше, ніж із батьками. А ще, втомлених після роботи маму з татом насамперед турбує, чи їхня дитина сита й одягнена. Усе інше відходить на другий план, і тривожні моменти, пов'язані з ментальним здоров'ям, батьки можуть пропустити. Тож, буває так, що вчитель найпершим може помітити зміни в поведінці учня.
Практичним психологом було проведено інформаційну зустріч «Як школа може піклуватися про ментальне здоров’я дитини» для вчителів Гімназії №10 міста Рубіжного.
Що може зробити школа?
- Стати місцем, де про психічне здоров’я не бояться говорити.
- Вчити дітей дбати не тільки про своє тіло та довкілля, а і про добробут та психіку. Ментальне здоров'я має зайняти окрему позицію в системі шкільних цінностей.
- Організувати простори, сприятливі для фізичного здоров’я.
- Створити психологічні простори. Кожній дорослій людині час від часу необхідне розвантаження, можливість усамітнитися. А діти ще й сильніше відчувають тиск оточення. Тому кімната, де ніхто не потурбує, допоможе заспокоїтися та зосередитися.
Навчити просити про допомогу.
Підтримати дітей, які вже відчувають труднощі з ментальним здоров’ям.
Скерувати за фаховою підтримкою. А також впевнитися, що людина дійшла туди, куди її направили, та отримала допомогу.
Інформаційні зустрічі насправді не збільшать кількість роботи для шкіл, а зменшать. Дітям і вчителям стане легше взаємодіяти, спілкуватися, психічний стан покращиться у всіх. Знизиться кількість конфліктів і підвищиться академічна успішність. Бо всі ці речі тісно пов’язані з рівнем стресу та станом ментального здоров’я.
За підтримки Всесвітньої організації охорони здоров'я у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської, здобувачі освіти Гімназії №10 разом з практичним психологом переглянули та обговорили відео «Скажи чесно, ти як?». Українські зірки та телеведучі розповіли про свої відчуття та емоції, які переживають через вторгнення Росії. Також вони поділилися швидкими техніками з підтримки себе та інших, які кожен може використовувати у повсякденному житті.
Основна мета проєкту «Скажи чесно, ти як?» – допомогти українцям подолати пов’язаний із війною стрес і наслідки пережитих травматичних подій, сформувати культуру піклування про ментальне здоров’я та запобігти розвитку психічних розладів.
Учні зрозуміли, що говорити про своє внутрішнє зовсім не соромно, навпаки – це має велике значення у боротьбі зі стресом.
Не допускайте повного розряду батареї!
У рамках програми ментального здоров’я «Ти як?» для учнів Гімназії №10 міста Рубіжного практичним психологом було проведено інформаційні хвилини «Не допускайте повного розряду батареї».
Наші «батарейки» мають не безкінечний заряд. Тож не забувайте знаходити час для себе та звичних справ, які допомагають відпочивати і звільняти голову від думок.
Ходити зараз в кіно — це нормально. Танцювати, читати, зустрічатися з друзями в кафе — це все теж нормально. Та більше, життєво необхідно, адже щоб рухатися далі, ми маємо відпочивати. Так влаштована наша психіка, і винуватити її за це — те саме, що сваритися на смартфон, який нагадує про пусту батарейку.
Виступ на педраду, доповідь практичного психолога
24 лютого 2022 року — дата, яка стала точкою відліку нової реальності для України. Війна кардинально змінила наше життя, змусивши по-іншому розставляти пріоритети. На шляху до Перемоги українці зіткнулися з серйозними викликами, підтримуючи військових, допомагаючи постраждалим, займаючись волонтерською діяльністю .
Страшні реалії повномасштабної війни вплинули на кожного з нас. Смерть оточуючих, руйнування рідної домівки, окупація українських територій, бомбардування та обстріли, — все це визнає внутрішні ресурси людини, руйнує її психіку. Але якщо дорослі мають сформовані захисні механізми, то для дітей втрачене відчуття безпеки, стабільності, впевненості у завтрашньому дні стало причиною сильного стресу, тривале перебування в якому можна призвести до важких наслідків.
Саме тому першочерговим завданням батькам, освітянській спільноті на сьогоднішній день є надання невідкладної допомоги та психологічної підтримки дітям, що дозволить їм впоратися зі стресом від війни, а також попередити виникнення більш складних проблем.
У надзвичайних ситуаціях освіта є одним із головних факторів психічного та фізичного захисту дітей. Освітній процес має здійснюватися таким чином, щоб створити для учнів безпечне та стабільне середовище при розпал кризи, допомогти відновити відчуття нормальності, гідності та надії, забезпечуючи як безперервність навчання, так і соціально-емоційну підтримку.
Дорослі повинні помічати і своєчасно реагувати на тривожні симптоми, які проявляються у дитини у стані стресу. Вона може відчувати страх, хвилювання або занепокоєння через напади паніки. Головне в цей момент — допоможіть їй заспокоїтися і відчути себе в безпеці.
Важливим завданням є створення простору безпеки, в якому дитина відчуває себе захищеною. Для важливості цього зробити заклад освіти на спільноті однодумців. З цією метою необхідно пропагувати шляхи забезпечення підтримки психічного здоров’я в шкільному середовищі і залучати до цієї роботи кожного члена колективу: адміністраторів, вчителів, вихователів, бібліотекарів, технічний персонал, працівників їдальні та інших учасників освітнього процесу.
Війна є одним із найбільших стресогенів, що впливають на психіку дитини та підлітка. Водночас, потрібно пам'ятати, що травматичний стрес — це нормальна реакція на події, які виходять за межі життєвого досвіду особистості.
Емоційний стан та стресостійкість вчителя впливають на емоційний стан учнів та атмосферу в класі. Саме тому освітянам вкрай важливо піклуватися про себе в часі високої невизначеності та стресогенності, віднаходити власні ресурси стійкості та життєвої енергії.
Підтримку учням вчитель може продемонструвати перш за все власною стійкістю та спокоєм. Коли вчитель починає спілкування з учнями, в жодному випадку не можна заперечувати реальність. Недопустимими є фрази «Нічого страшного не відбувається», «Усе добре» тощо. Починаючи урок, вчителю варто запитати в учнів, чи всі почуваються у безпеці, поцікавитися про самопочуття дітей, надати можливість висловитися тим учням, які цього потребують.
Можна використовувати такі стратегії психологічної допомоги:
«Психологічна хвилинка». Вона допоможе учневі впоратися зі стресом та його наслідками, емоційно налаштуватися на урок, на плідну роботу. Це дати можливість створити сприятливу атмосферу, що дозволить дітям розслабитися, зняти емоційне напруження, відновити почуття безпеки та психоемоційного комфорту, що є природним механізмом стабілізації.
Регулярне виконання «психологічних хвилинок» у зручний час та слушний час допоможе здобувачеві освіти стати більш спокійним, рівноваженим, а також максимально краще відчути своє відчуття. Звертаємо увагу, що вчитель має саму програму, коли і в який час потрібно провести «психологічну хвилинку».
Техніки, які вчитель може замінити під час проведення «психологічної хвилинки»:
Дихальні вправи. Це — найпростіший спосіб впоратися із сильними емоціями. Вони не займають багато часу, їх можна зберегти в будь-якому та адаптувати відповідно до власних потреб. Бажано звернути увагу на те, щоб при диханні використовувалася діафрагма. Варто зазначити, що дихальні практики можуть подіяти не відразу, призвести до відчуття легкого запаморочення.
Глибоке та повне дихання.
Вдихаємо носом, видимо ротом. Робимо коротку паузу між вдихом та видихом. Видих має бути довшим за вдих. У показуємо, що надуваємо повітряну кульку, і видимо довго та повно ротом. Одного вдиху та видиху недостатньо, правильно потрібно робити мінімум 3 хвилини.
Дихальна вправа «Квадрат»
Ця справа — одна з найпростіших методик швидкого заспокоєння. Вона складається з чотирьох етапів: вдих – пауза – видих – пауза, кожен з яких займає по 4 секунди.
Можливі способи адаптації
•Кількість часу виконання кожного з етапів можна збільшити у відповідності до власних потреб та відчуттів.
• Для дітей молодшого шкільного віку: під час виконання вправи дитина може водити пальцем одну руку по долоні іншої, малюючи квадрат. На вертикальних гранях уявного квадрата робиться вдих або видих, а на горизонтальних — паузи.
Дихальна вправа «Кульбабка»
Для виконання вправи необхідно уявити білосніжну пухнасту кульбабку в руці (можна взяти олівець, ручку, лінію тощо). Завдання — підмухати на квітку так, щоб з неї злетіли всі пушинки. Для цього слід зробити один короткий глибокий вдих через ніс і довгий видих через рот. Здути всі пушинки з кульбабки потрібно за 1-3 рази.
• Фізична підтримка: сядьте поруч; за згоди, можете обійняти або взяти дитину за руку. Прийміть обійми від дитини, якщо вона того забажає.
Заземлення. Ця техніка покращує кожен з органів чуття, активізуючи таким чином головний мозок та дозволяючи швидко заземлитися та повернути відчуття спокою.
Перед початком виконання вправі необхідно глибоко вдихнути повітря та зробити вільний вид.
Техніка "5-4-3-2-1 почуття"
Все, що потрібно для цієї вправи - це відчуття.
Називай:
¾ 5 речей, які ти зараз бачиш
¾ 4 речі, які ти зараз чуєш
¾ 3 речі, запах яких ти зараз відчуваєш
¾ 2 речі, до яких ти можеш доторкнутися
¾ 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак
Для молодших дітей можна складно назвати останній пункт (заперечення: "Я зараз нічого не їм"), тому техніку можна модифікувати.
Техніка "5-4-3-2-1 Оточення"
Якщо у дитини проблема з ідентифікацією почуттів, спробуйте попрацювати з тим, що оточує дитину.
Називай:
¾ 5 кольорів, які ти бачиш
¾ 4 фігурки, які ти бачиш
¾ 3 м'які речі, які ти бачиш
¾ 2 людини, яких ти бачиш
¾ 1 книгу, яку ти бачиш
Запевніть дитину, що вона може розраховувати на вашу допомогу у подоланні цього стану; можете використовувати метафору, наприклад порівняти ці переживання із бурею, яка наростає, досягає свого піку, а потім затихає і зникає.
Зараз ми вимушені взаємодіяти зі своїми учнями в умовах дистанційного навчання. Дистанційне навчання – це, насамперед, не про технічні засоби, а про те, як учителю налагодити зв’язок з учнями, підтримувати їх і вдало планувати роботу.
¾ Мета дистанційного навчання під час
війни – не тільки засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.
Жодних негативних оцінок, облік відвідувань, об’ємних домашніх завдань тощо –
навчання має стати разом з дитиною, а не черговим стресом та хвилюваннями.
Зараз не час фокусуватися на вивченому новому матеріалі. Поняття бути орієнтованими на повторювання – це буде ефективніше.
Варто уникати негативних та великих оцінок за обсягом домашніх завдань.
Натомість слід створювати для учнів наступний успіх, позитивну мотивацію, хвалити їх.
¾ Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неважливості та інертності під час онлайн уроків.
¾
Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування
гаджетами. В умовах інформаційної війни педагогам необхідно розвивати критичне мислення учнів та одночасно вивчати перевіряти інформацію,
розпізнавати фейки, маніпуляції, аналізувати різні точки зору.
Вчителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом під час уроків.
А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.
Навчання в такий складний час – це новий виклик для педагогів, але знайте, що
безумовна любов до дітей та підтримка допоможуть стабілізувати психологічний стан дитини.
¾ Говоріть із дітьми про емоції та почуття. Приділяйте час розвитку емоційного інтелекту. Пам'ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, негайно зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.
Під час війни стабільність та надійність зв’язків між усіма учасниками освітнього процесу — запорука ефективної підтримки та допомоги, яку можна потребувати кожному з них. Саме тому налагоджена та ефективна співпраця батьків та вихователів може стати додатковою опорою для дітей в умовах невизначеності.
Найбільш актуальними напрямками роботи вчителів з батьками є:
¾ підтримка
¾ просвіти
¾ моніторинг стану дітей
Учительський колектив є своєю рідною експертною групою, до якої батьки можуть звернутися за підтримкою у кризових ситуаціях. Це не обов’язково мають бути питання щодо навчання дітей, але й потреби у порадах щодо вирощування стосунків з дитиною, можливостей для її розвитку, її сфер інтересів та потреб.
Важливо пам'ятати, що в освітньому процесі діти можуть проявити риси, які не притаманні їх поведінці вдома. Таким чином, неформальне спілкування вчителів та батьків може виявитися корисним для розробки певних рішень та стратегії поведінки.
Підтримка проявляється також у повсякденній комунікації. Також обмін повідомленнями в месенджері може дати відчуття того, що ти не один. Можливість отримати пораду чи просто поділитися своїм станом чи проблемою додати батькам впевненості, причетності та єдності.
Усі ми інші. Хтось здатен зберегти спокій у будь-якій ситуації, а комусь дуже складно впоратися навіть із незначним стресом. У будь-якому випадку важливо дбати про себе та підтримувати себе. Якщо ви зробите це для себе, то зможете допомогти і іншим.
